Одеський апеляційний суд залишив без задоволення скаргу позивача на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2018 року у справі за позовом С. до Н., за участю третіх осіб, про знесення самочинно збудованого трьохповерхового будинку.

За матеріалами справи: 

• Позивач С. звернувся до суду з позовом до сусіда Н., за участю третіх осіб Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Квартального комітету «Дерибасівка», в якому просив суд знести самочинно збудований Н. трьохповерховий будинок №13 по вулиці 4-та Лінія 6 ст. Люстдорфської дороги в місті Одесі, знесення провести за рахунок Н.
• Заявлений позов С. обгрунтовував тим, що на земельній ділянці, суміжною з його земельною ділянкою, за адресою: м. Одеса, 6-та ст. Люстдорфської дороги, вулиця 4-Лінія, будинок №13, у приватному секторі, з порушенням всіх будівельних, санітарних та протипожежних норм, без відповідної дозвільної документації та згоди сусідів, Н. будує трьохповерховий будинок, який суттєво порушує його права, оскільки така забудова перешкоджає проходу на його земельну ділянку та проходу до будинку сонячного світла.
• Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав відзив на позов, в якому зазначив про наявність дозвільної документації на будівництво, та здійснення будівництва в межах вказаних дозволів.
• Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з позивача С. на користь відповідача Н. витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.
• Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що Н. згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №461, в експлуатацію введено реконструйований житловий будинок, про знесення якого йдеться у позові, а тому положення ст. 376 ЦК України, яка передбачає самочинне будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач С. подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне дослідження доказів судом першої інстанції, невірне застосування ним норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга С. не підлягає задоволенню.

Надані С. до апеляційного суду докази, а саме: висновок судової будівельно-технічної та земельно - технічної експертизи від 01.07.2019 року №61/19, складений судовим експертом Сікорською О.А., висновок про вплив на умови інсоляції №17-01.19001-І від 25.01.2019 року, складений ТОВ «Центр судових інженерно-технічних експертиз та архітектури», лист від 1272/26 від 10.04.2019 року та лист № 21/17-55 від 24.06.2019 року апеляційний залишив без розгляду, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено. ЦПК України встановлює також можливість подання до суду апеляційної інстанції нових доказів. Апеляційний суд досліджує нові докази, якщо їх неподання до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. У той же час, позивач С. не навів поважних причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанці.

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером 520/8233/18.

За повідомленням прес-служби суду