Закарпатський окружний адміністративний суд розглянув та задовольнив  позов   приватного підприємства  до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,  припису про усунення порушень.

     Розглядаючи справу,  суд встановив,  що  під час перевірки інспектору Управління Держпраці  директором приватного підприємства   надано 14 договорів на підтвердження того, що виявлені працівники працюють на об'єкті за цивільно-правовими договорами, окрім трьох фахівців, які працюють в ПП на постійній основі, тобто є штатними працівниками.

       Однак, за наслідками проведеної відповідачем перевірки складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, винесено припис про усунення виявлених порушень ,яким зобов'язано позивача укласти трудові договори з працівниками, та постанову про накладення штрафу , з чим директор ПП не погодився,  та що стало приводом звернення до суду.

       У судовому засіданні представником підприємства зазначено, що основним видом діяльності позивача є КВЕД 68.31 "Агенство нерухомості", тому  для підприємства є нераціональним залучати у постійний штат велику кількість працівників-будівельників та укладати трудові договори.

      Перевіряючи доводи позивача щодо укладання цивільно-правового договору, суд встановив, що між ПП, як замовником, та найманими працівниками  укладено договори про виконання робіт. Про виконання договору між його сторонами, за яким зазначено строк виконання робіт , складено акти виконаних робіт ,  є видатковий касовий ордер на підтвердження виплати згідно акту виконаних робіт, що свідчить про реальність зазначених договорів та їх виконання сторонами у встановленому законодавством    та передбаченому договором порядку.

      Судом  зазначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Водночас, у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

      Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного закону, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

       Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника ( трудовий договір), не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

       Суд відхилив доводи відповідача щодо наявності ознак трудових відносин з огляду на проведений інструктаж з охорони праці на робочому місці осіб, з якими укладено вищевказані договори, оскільки виконання вимог статті 18 Закону України "Про охорону праці" не може свідчити про трудовий характер відносин позивача з цими особами.

       Також зазначено, що відповідачем  не надано  суду доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення цивільно-правових договорів про надання послуг.

       З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

       З  текстом зазначеного рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 260/1372/18.

За повідомленням прес-служби суду