Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Суддя Андрій Жук: Зміни в адміністративному судочинстві захищатимуть громадян від протиправних дій з боку органів державної влади

03 березня 2018, 11:36

Адміністративне право – та сфера, в якій громадяни стикаються з державними органами. Тому реалії цієї гілки судочинства є найбільш знайомими пересічним українцям. Типовою є практика, коли в аналогічній із вашою справою існує безліч судових рішень по всій країні, але ви по-новому маєте мужньо пройти всі кола судової тяганини.

Або коли апеляційна інстанція повернула вашу справу на розгляд до державної структури, а там знову виносять рішення не на вашу користь. За словами юристів, зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності у грудні, покликані змінити ситуацію.

Андрій Жук, член правління Асоціації розвитку суддівського самоврядування в Україні, суддя Тернопільського окружного адміністративного суду (також він є суддею-спікером) розповів Цензор.НЕТ про головні новації в адміністративному судочинстві.

Які нові норми захищатимуть громадян перед бездіяльністю державних органів та бюрократичною тяганиною? Як справу, що могла б тягнутися роками, можна буде вирішити за кілька тижнів? Як електронний документообіг розвантажить суди від стосів паперів, а громадян – від необхідності оббивати пороги щоразу, коли їм потрібна копія рішення суду? Та чому запровадження монополії адвокатів є позитивом?

СУДОВА СИСТЕМА НАРЕШТІ МАЄ НАБУТИ РИС НЕЗАЛЕЖНОЇ ГІЛКИ ВЛАДИ

- Як ви загалом оцінюєте судову реформу?

 

- Варто пам'ятати, що судова реформа в нас триває з 1992 року. Кожен новий Президент і кожен новий склад Верховної Ради вносили певні нюанси. Але вони ніколи не носили базового характеру, який би в комплексі підходив до системи. Неправильно говорити, що судова реформа полягає у заміні всіх суддів та зміні процесуальних кодексів. Тому що обидва ці кроки зачіпають багато інших інститутів права. Нині в нас триває реформа судоустрою. Через два роки після її запуску ми виходимо на бачення того, яку ж судову систему хочемо побудувати. Судова система нарешті має набути рис незалежної гілки влади, як це передбачено Конституцією. В Основному Законі чітко прописаний орієнтир на дотримання принципу верховенства права, а не принципу законності, який тягнеться ще з радянських часів.

- А в чому різниця?

- Починаючи з юридичних вишів, вся правова система в нас будувалася за принципом законності, згідно з яким існує окрема виписана норма права, і слід чітко її дотримуватися. А принцип верховенства права більш широкий, дотримання законності є лише однією з його складових. Верховенство права полягає у дотриманні букви закону з урахуванням інших принципів - справедливості, необхідності, пропорційності, належної обачності (бо закон є живим механізмом, правовідносини змінюються з часом). Є звичаєве право, є моральні норми, які також можна віднести до джерел права.

Загалом це позитивні зрушення. У розділ "Правосуддя" в Конституції додано згадки про прокуратуру, роль адвокатів і правничої допомоги. У європейських країнах прокуратура є саме частиною правосуддя, представляючи інтереси держави, а не здійснює загальний нагляд, як нині в Україні. Якщо зміна законодавства далі відбуватиметься згідно з концепцією реформи, то все має вийти.

- Якщо зупинитися на процесуальних кодексах, як оцінюєте новації?

 

- Я працюю в адміністративному суді, тому для мене ближчий кодекс адміністративного судочинства. Великим плюсом вважаю уніфікацію процедур у всіх трьох видах проваджень – господарському, адміністративному і цивільному. Раніше сторони часто плуталися, бо в різних судах процедури були прописані по-різному. На відміну від цивільного та господарського процесу, де є змагальність сторін і суд виконує роль арбітра, в адміністративному процесі тягар доказування лежить на суб'єкті владних повноважень. У новій редакції кодексу завданням адміністративного судочинства залишається захист громадян та юридичних осіб від протиправних рішень, дій чи бездіяльності з боку органів державної влади. Тепер на суб'єктів владних повноважень покладено ще більший тягар доказування, а не людина повинна доводити, що державні служби порушили її права.

- Автори новацій заявляють, що зміни до адмінкодексу покликані, в першу чергу, захистити громадянина перед бездіяльністю державних органів. Зокрема запроваджується поняття зразкових рішень. Що це означає?

- Нещодавно на сайті Верховного Суду, зокрема Касаційного адмінсуду, з'явився розділ повідомлень для суб'єктів владних повноважень. Верховний суд викладає свої правові позиції для тих державних органів, які застосовують певні нормативні акти, - для того, щоб у подальшому в своїй роботі вони враховували цю позицію, а громадянам по всій країні не потрібно було подавати однакові позови. Також свою позицію ВС спрямовує до державних органів. Нещодавно це було направлено до ДФС та Фонду соціального страхування. Тому це вселяє надію, що цей принцип працюватиме. Хоча цей принцип передбачений ще з 2014 року – законом "Про відновлення довіри до судової влади".

Раніше виникали ситуації, коли за існування сотень рішень з однакового питання, у тому числі рішень Вищого та Верховного судів, органи на місцях вчиняли ті самі дії, зважаючи на які громадяни знову змушені були звертатись до суду.

- Інша важлива процесуальна зміна  – це нова предметна юрисдикція адміністративних судів. До сфери адмінсудів належать спори, що містять публічно-правовий характер, а не враховується суб'єктний підхід до визначення юрисдикції. Поясніть простою мовою, що це означає.

- Тепер більш чітко розписано, що саме належить до компетенції адміністративних судів.Тобто, при вирішення питання щодо віднесення певного спору до повноважень адміністративного спору, в першу чергу слід звертати увагу на характер спірних правовідносин, які склались між фізичною чи юридичною особою та органом влади (місцевого самоврядування). Наявність у спорі суб’єкта владних повноважень автоматично не відносить такий спір до компетенції адміністративного суду, адже такі суб’єкти можуть вступати у господарсько-правові чи цивільно-правові відносини з іншими особами, вчиняти якісь дії поза межами своїх владних функцій, і тоді такий спір не буде публічно-правовим. Зокрема, це стосується, наприклад земельних спорів. В таких спорах завжди однією із сторін буде суб’єкт владних повноважень – орган місцевого самоврядування чи відповідний орган Держземгеокадастру. Проте в судовій практиці виникало дуже багато суперечок щодо підвідомчості таких спорів – чи їх повинен розглядати адміністративний суд, чи вони належать до юрисдикції цивільного/господарського судочинства. З набранням чинності новими редакціями процесуальних кодексів таке розмежування прописано більш чітко. До юрисдикції адміністративних судів будуть належати ті спори, де між позивачем та відповідним державним органом склались виключно публічно-правові відносини (дотримання суб’єктом владних повноважень, встановлених законом процедур і правил в тому чи іншому питанні). Якщо ж справа стосується не лише дотримання суб’єктом владних повноважень вимог Закону щодо позивача, а зачіпає права та інтереси іншої особи щодо права на певне майно (зокрема, земельну ділянку) – така справа випадає з адміністративної юрисдикції.

Що додалося - це все, що стосується спорів, пов'язаних з різноманітними атестаційними та кваліфікаційними комісіями. Тепер статтею 19 визначено, що такі спори належать до компетенції адміністративних судів, якщо рішення цих органів є обов'язковими для інших державних органів.

Окрім того,  зазнали змін правила щодо можливості звернення до суду владних органів. Раніше було прописано, що вони мають право звертатися до адмінсуду у випадках, визначених Конституцією та законом. Тепер же ця норма звучить –"виключно" у  випадках, встановлених Конституцією або Законом. Тобто органи влади більше не зможуть широко трактувати свої повноваження.

- Наведіть приклад.

- Скажімо, в законі чітко прописано, що податкова має право звернутися з позовом про стягнення податкового боргу, а не вигадувати якісь обхідні шляхи – зобов'язати допустити до проведення перевірки, тощо.

- Інша новація, яка доповнює нову предметна юрисдикція, - розширення повноважень суду.

- Цю норму зараз детальніше прописано, особливо при прийнятті рішень на користь фізичних та юридичних осіб, тобто не органів влади. Раніше виникали суперечки щодо межі втручання суду в дискрецію державних органів. Зокрема Міністерство юстиції виступало із заявами про те, що суди повинні лише зобов'язувати державний орган повторно розглянути  відповідне звернення, а не приймати рішення замість такого органу. Виникали ситуації, коли певне рішення скасовувалося судом, зобов'язували державний орган повторно розглянути питання, а державний орган у приймав таке саме рішення. Людина знову йшла в суд, це рішення знову касували, знову зобов'язували розглянути, і державний орган втретє приймає те саме рішення. Тепер ця проблема врегульована на рівні Кодексу. Якщо визнаватиметься протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, то суд може його зобов'язати прийняти рішення на користь позивача (якщо позивачем виконані всі умови для отримання позитивного рішення). Якщо у конкретній справі державний орган має право діяти на власний розсуд, то суд може зобов'язати його знову розглянути питання, з яким звернувся позивач, але вже з урахуванням правової оцінки в рішенні суди щодо того де орган влади не мав рації. Це спростить виконання рішень. До того ж у рішенні суд може визначити розумний строк, протягом якого це рішення повинне бути виконано. А за його невиконання через судовий контроль можуть бути накладені чималі штрафні санкції. Це дисциплінуватиме органи державної влади щодо виконання судових рішень, оскільки багато рішень, прийнятих на користь громадян, виконуються роками. І більшість скарг проти України у Європейському суді з прав людини стосувалися не безпосередньо судових рішень, а тривалого невиконання рішення суду, яке вже набрало чинності.

ТЕПЕР ПРОЦЕДУРА ДОСУДОВОГО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖОРГАНІВ СТАЄ ОБОВ'ЯЗКОВОЮ

- Як оцінюєте нові правила затребування доказів і як громадянин буде захищеним в цьому плані?  

- Щодо доказів, то ці новації стосуються, в першу чергу, господарських і цивільних судів. Обов'язок представлення доказів покладено на сторони процесу, суд виступає лише арбітром. І якщо сторона не подала якийсь доказ, то це не вина суду.

В адміністративному процесі владний орган та юридична або фізична особа не є рівнозначними за своїми можливостями. У державного органу є більше можливостей з доступу до баз даних, реєстрів та до іншої інформації. Тому в Кодексі адміністративного судочинства залишився принцип  – владні органи повинні доводити правоту своїх дій. Тепер їм заборонено надавати ті докази, які владний орган не досліджував і не брав до уваги, коли вчиняв конкретну дію, або приймав рішення. Тому що були випадки, коли вже під час судового засідання державні органи намагалися подати нові докази, які вони не брали до уваги раніше. Це нововведення дуже не подобається суб'єктам владних повноважень, адже якщо ці докази не були досліджені раніше, то можливо і владний орган, мав би прийняти інше рішення.

- Також змінюються процесуальні строки подання позову. Для органів влади в окремих випадках їх значно зменшили.

- Це також плюс, до цього ми поступово йшли ще із запровадження Кодексу адмінсудочинства у 2005 році. Відійшли від загальних строків звернення до суду у 3 роки. Для адміністративної юрисдикції строки були скорочені спершу до року, потім – до 6 місяців для фізичних та юридичних осіб, а для органів влади – до 3 місяців. Також для осіб та організацій збільшили до трьох місяців строки звернення до суду, в разі застосування процедури досудового врегулювання спору (раніше був 1 місяць). Ще однією новацією є те, що якщо певним профільним Законом визначено обов’язковість застосування досудової процедури оскарження, звернення до суду буде можливим лише після застосування такої процедури. Можливо, левова частка справ вирішуватиметься вже на стадії такого адміністративного оскарження. Практика доведення до відома суб’єктів владних повноважень правових позицій з боку Верховного Суду також сприятиме цьому, адже органи влади будуть зобов'язані користуватися ними. Інакше їх запитають: навіщо ви знову стаєте на ті самі граблі, якщо вже відомо, як конкретні спори мають вирішуватися. Адже одна з цілей судової реформи, особливо в адміністративній юрисдикції, - це єдність судової практики та зменшення кількості звернень громадян.

- Зменшення кількості позовів та пришвидшення розв'язання справ також пов'язують зі ще однією новою практикою - врегулюванням спорів з участю судді.

- Ця процедура полягає в залученні обох сторін до вироблення рішення - для більш швидкого розгляду справи, але за умови спільної згоди. В даній процедурі передбачено проведення судом нарад як з обома сторонами суперечки, так і з кожною зі сторін окремо, з метою роз’яснити яка судова практика складається з певного питання та про наслідки кожного з можливих варіантів вирішення спору. Це проводиться без звукозапису та за умов конфіденційності. Якщо процедура пройдена, і сторони дійшли згоди, то все завершується швидким винесенням рішення або закриттям провадження, якщо, наприклад, позивач відмовиться від позову. Якщо згоди не дійшли, тоді судове провадження відновлюється, але справа передається для розгляду іншому судді. Тому що суддя, що спершу вів справу, може  вже обізнаний з позиціями сторін, які вони не хотіли б розголошувати офіційно.

Для прикладу, за часів моєї адвокатської діяльності я  надавав правову допомогу страховій компанії. Типовою була ситуація, коли страхова компанія нараховувала одну суму до виплати як відшкодування, а людина знаходила іншого фахівця, який рахував суму збитків в більшому розмірі, іноді за "космічними" цінами. Але ми переважно знаходили компроміс. Я просив оголосити перерву, а за той час спілкувався з адвокатом іншої сторони або безпосередньо з клієнтом, і пояснював, де ми об'єктивно могли б збільшити виплати суму відшкодування, а де – обґрунтовано ні. Справа завершувалася мирним врегулюванням протягом кількох тижнів замість того, щоб тягнутися роками.

В адмінпроцесі з цим можуть виникати труднощі, оскільки тут однією з сторін завжди є органи влади, які зв'язані певними нормативними документами. А в цивільному процесі це вочевидь дуже прискорить розгляд справ. Але нагадаю, в адмінсудочинстві впроваджується поняття зразкових та типових справ – за наявності певної кількості однакових справ суд може одну з них передати напряму до Верховного Cуду, зупинивши провадження у інших. Одну справу Верховний Суд розглядає як зразкову, а решту аналогічних спорів вирішують за її прикладом. Якщо згодом зміниться законодавство, то Верховний Суд може запропонувати інше рішення, але знову-таки за цією ж процедурою.

НЕ СЛІД БОЯТИСЯ МОНОПОЛІЇ АДВОКАТІВ. ЛЮДИНА ЗМОЖЕ САМА ПРЕДСТАВЛЯТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ В СУДІ

- Ще хотілося б порушити питання, яке дуже багатьох турбує. Поясніть запровадження адвокатської монополії. Інтереси людей в судах відтепер мають представляти винятково адвокати?

- На рівні Верховного Суду ця норма діє з 2017-го. На рівні апеляційних судів запроваджується цьогоріч. З 2019 року – на рівні судів першої інстанції. Насправді самопредставництво не забороняється - людина може піти в суд без адвоката. Однак, якщо особа таки звертається по допомогу до юриста, то це має бути адвокат. Я не бачу в цьому проблеми. Це також плюс, тому що юрист, який не має права займатися адвокатською діяльністю, не зв'язаний правилами адвокатської етики і не несе відповідальності згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Закон ставить адвоката у певні рамки обов'язків та етики – яким чином він має захищати особу. Більше того, у справах незначної складності залишається можливість представництва "юристами-неадвокатами".

- Є побоювання, що адвокатські послуги коштують дорожче, ніж послуги звичайного юриста…

- Але створені центри безоплатної правової допомоги, визначений перелік категорій громадян, які мають права на отримання такої допомоги. У таких центрах працюють адвокати, послуги яких оплачує держава.

Дуже багато побоювань мають юристи, які працюють на державних підприємствах або в державних установах – що вони не зможуть в суді представляти інтереси свого ж підприємства. Наскільки я знаю, вже майже готовий проект змін до закону про адвокатуру, і має бути врегульоване це питання. Адже зараз не можна займатися адвокатською діяльністю, перебуваючи на державній службі. Вочевидь, це буде виписано так, що адвокат-держчиновник не матиме права здійснювати іншу адвокатську діяльність, окрім представлення в суді інтереси своєї установи. Норма про представництво державних органів винятково адвокатами вступає в силу з 2020 року. Тобто є перехідний період, за який всі охочі можуть отримати адвокатські свідоцтва, не втратити роботу і продовжити працювати. Це перекликається і з новим законом про правничу освіту.

- Новації в процедурі обміну документами – запровадження електронного судочинства.

- Такий концепт розробили Державна судова адміністрація та ДП "Інформаційні судові системи". Якщо в них вийде втілити заплановане, це буде прогресивно і набагато спростить доступ до документів. Ідея полягає в тому, щоб перемістити документообіг на хмарні технології.  

- Який вигляд це може мати на практиці?

- Кожен, хто звертається до суду, реєструється, отримує власний електронний кабінет. Судді також матимуть електронний кабінет. Відповідно людина матиме доступ до документів, які надає суду, до документів, що надає інша сторона, і до процесуальних документів суду. І оперативно подавати клопотання чи заперечення та дізнаватися про рух справи.

Інший пункт – обмін документів між судами. Є справи, що містять більше ніж десять томів. Сьогодні, щоб перевезти ці стоси з суду першої інстанції до апеляційної, треба наймати кур'єрську службу. Це зайві витрати.

Зараз же у Кодекс включена норма про те, що документація судочинства має здійснюватися в електронній формі. Однак ніхто не змушуватиме людину подавати документи в електронній формі, буде право вибору. Апарат суду сам переводитиме паперовий позов в електронну форму, і надалі вся документація копіюватиметься в електронній формі. Алгоритм доступу до цих справ буде визначений, а паперовий варіант справи зберігатиметься в архіві. Окрім всього, наявність електронної версії знімає проблему з видачею паперових копій. За отримання кожної додаткової копії треба платити судовий збір, крім того це зайва трата часу. Кожна паперова копія судового рішення повинна бути містити штрих-код або QR-код доступу до цього рішення в Єдиному реєстрі судових рішень. За потреби продемонструвати це рішення людині буде достатньо показати цей код, а вже будь-який державний орган самостійно знаходитиме це рішення. Більше того, людина навіть не повинна буде на вимогу певного органу нести це рішення, тому що воно автоматично надсилатиметься усім органам, що були стороною судового процесу.

Окрім того, планують запровадити реєстр виконавчих документів.

- Так, тому що зараз добитися кінцевого виконання рішення, та навіть відкриття виконавчого провадження, це досить затратна по часу процедура. Треба відстояти в черзі, потім чекати виконання. Планується, що тепер будь-який виконавчий документ буде одразу направлятися в реєстр, і виконавець буде мати до нього прямий доступ та відкривати виконавче провадження. Робота приватних виконавців також, на мою думку, пришвидшить цей процес.

- Коли в судах планують запровадити електронний документообіг?

- Загалом на оновлення виділено рік. Планують, що не пізніше 90 днів з дня набрання чинності нового Кодексу затвердити відповідне положення. Кодекс набрав чинності 15 грудня, тобто до кінця березня слід очікувати затвердження положення. Потім дається три місяці на впровадження. За цей час має відбутися технічне переобладнання. За моєю інформацією, воно здійснюватиметься поетапно. Певні блоки можуть запрацювати вже через три місяці після затвердження відповідного положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Зокрема, новий підхід до автоматизованого  електронного документообігу, що спростить роботу апарату суду. Інші блоки будуть запроваджуватися поступово.

 

Джерело - https://ua.censor.net.ua

Детальніше про судову реформу читайте на сайті Ради з питань судової реформи.